+38 (095)
304-84-04
+ 7 (915)
474-22-21

Синдром емоційного вигорання

Синдром емоційного вигорання - це стан, коли людина відчуває себе виснаженою морально, розумово, і фізично. Все важче прокидатися вранці і починати трудову діяльність. Все складніше зосередитися на своїх обов'язках і виконувати їх своєчасно. Робочий день розтягується до пізньої ночі, руйнується звичний уклад життя, псуються стосунки з оточуючими.

Ті, хто зіткнувся з таким явищем, не відразу розуміють, що відбувається. Емоційне вигорання, в його «інкубаційному» періоді, схоже на хандру. Люди стають дратівливими, уразливими. Вони опускають руки при найменших невдачах і не знають, що з усім цим робити, яке лікування почати. Тому так важливо розглядати перші «дзвіночки» в емоційному тлі, вжити профілактичних заходів і не довести себе до нервового зриву.

Синдром емоційного вигорання

Патогенез

Феномену емоційного вигорання, як психічного розладу, приділялася увага ще в 1974 році. Американський психолог Герберт Фрейденберг першим наголосив на серйозності проблеми емоційного виснаження і його впливу на особистість людини. Тоді ж були описані основні причини, ознаки та стадії розвитку хвороби.

Найчастіше синдром емоційного вигорання пов'язують з проблемами на роботі, хоча такий психічний розлад може з'явитися і у звичайних домогосподарок або молодих мам, а також у творчих людей. Всі ці випадки об'єднують одні й ті ж ознаки: швидка втома і втрата інтересу до обов'язків.

Як показують статистичні дані, синдром найчастіше вражає тих, хто кожен день має справу з людським фактором:

- робота у службах порятунку і лікарнях;
- викладання у школах і вузах;
- робота з великим потоки клієнтів в обслуговуючих сервісах.

Щодня стикаючись з негативом, чужим настроєм або неадекватною поведінкою, людина постійно відчуває емоційний стрес, який з часом тільки посилюється.

Послідовник американського вченого Джордж Грінберг виділив п'ять етапів наростання психічної напруги, пов'язаної з професійною діяльністю, і позначив їх як «стадії емоційного вигорання»:

1. Людина задоволена своєю роботою. Але постійні стреси поступово зменшують енергію.

2. Спостерігаються перші ознаки синдрому: безсоння, зниження працездатності і часткова втрата інтересу до своєї справи.

3. На цьому етапі людині так важко зосередитися на роботі, що все виконується дуже повільно. Спроби «надолужити згаяне» перетворюються в постійну звичку працювати пізно ввечері або у вихідні.

4. Хронічна втома проектується на фізичне здоров'я: знижується імунітет, і простудні захворювання перетворюються в хронічні, проявляються «старі» болячки. Люди на цьому етапі зазнають постійного невдоволення собою і оточуючими, часто сваряться з товаришами по роботі.

5. Емоційна нестабільність, занепад сил, загострення хронічних захворювань - це ознаки п'ятої стадії синдрому емоційного вигорання.

Якщо нічого не робити і не починати лікування, стан людини буде тільки погіршуватися, переростаючи в глибоку депресію.

Синдром емоційного вигорання

Причини

Як вже говорилося, синдром емоційного вигорання може статися через постійний стрес на роботі. Але причини професійної кризи криються не тільки в частих контактах зі складним контингентом людей. Хронічна втома і накопичене невдоволення можуть мати й інше коріння:

- одноманітність повторюваних дій;
- напружений ритм;
- недостатнє заохочення праці (матеріальне і психологічне);
- регулярна незаслужена критика;
- неясна постановка задач;
- почуття недооціненності або непотрібності.

Синдром вигорання часто зустрічається у людей, що мають певні особливості характеру:

- максималізм, бажання робити все ідеально правильно;
- підвищена відповідальність і схильність жертвувати власними інтересами;
- мрійливість, яка іноді веде до неадекватної оцінки своїх можливостей і здібностей;

- схильність до ідеалізму.

У зону ризику легко потрапляють люди, які зловживають алкоголем, сигаретами та енергетичними напоями. Штучними «стимуляторами» вони намагаються підвищити працездатність, коли трапляються тимчасові неприємності або застої в роботі. Але шкідливі звички лише погіршують становище. Наприклад, відбувається звикання до енергетиків. Людина починає приймати їх ще більше, але ефект виходить зворотний. Організм виснажується і починає чинити опір.

Синдром емоційного вигорання може статися у домогосподарки. Причини розладу схожі на ті, що відчувають люди на одноманітній роботі. Особливо це гостро проявляється, якщо жінці здається, що її працю ніхто не цінує.

Те ж саме іноді відчувають люди, змушені доглядати за важкохворими родичами. Вони розуміють, що це - їхній обов'язок. Але всередині накопичується образа на несправедливий світ і почуття безвихідності.

Схожі відчуття з'являються у людини, яка не може кинути остогидлу роботу, відчуваючи відповідальність перед сім'єю і необхідність її забезпечувати.

Ще одна група людей, схильна до емоційного вигорання, - це письменники, художники, стилісти та інші представники творчих професій. Причини їхньої кризи потрібно шукати в зневірі у власні сили. Особливо коли їхній талант не знаходить визнання в суспільстві чи отримує негативні рецензії від критиків.

Насправді, синдрому емоційного вигорання може піддатися будь-яка людина, яка не отримує схвалення і підтримку, але продовжує перевантажувати себе роботою.

Синдром емоційного вигорання

Симптоми

Емоційне вигорання звалюється не відразу, воно має досить довгий латентний період. Спочатку людина відчуває, що її інтерес до обов'язків знижується. Хочеться виконати її якомога швидше, але виходить навпаки - дуже повільно. Це відбувається через втрату вміння концентрувати увагу на тому, що вже нецікаво. З'являється дратівливість і відчуття втоми.

Симптоми емоційного вигорання умовно можна поділити на три групи:

1. Фізичні прояви:

- хронічна втома;

- слабкість і млявість у м'язах;
- часті мігрені;
- зниження імунітету;
- підвищене потовиділення;
- безсоння;
- запаморочення і потемніння в очах;
- «Ниючі» суглоби і поперек.

Синдром часто супроводжується порушенням апетиту або надмірною ненажерливістю, що, відповідно, призводить до помітної зміни ваги.

2. Соціально-поведінкові ознаки:

- прагнення до ізоляції, зведення спілкування з іншими людьми до мінімуму;
- ухилення від обов'язків і відповідальності;
- бажання звинуватити оточуючих у власних бідах;
- прояв злості і заздрості;
- скарги на життя і на те, що доводиться працювати «цілодобово»;
- звичка висловлювати похмурі прогнози: від поганої погоди на найближчий місяць до світового колапсу.

У спробі втекти від «агресивної» дійсності або «підбадьоритися» людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь. Або ж зловживає висококалорійною їжею у непомірних кількостях.

3. Психоемоційні ознаки:

- байдужість до подій, що відбуваються навколо;
- зневіра в своїх силах;
- крах особистих ідеалів;
- втрата професійної мотивації;
- запальність і невдоволення близькими людьми;
- постійний поганий настрій.

Синдром психічного вигорання, своєю клінічною картиною, схожий на депресію. Людина переживає глибокі страждання від удаваного відчуття самотності і приреченості. У такому стані важко щось робити, на чомусь зосередиться. Проте, подолати емоційне вигорання значно легше, ніж депресивний синдром.

Синдром емоційного вигорання

Лікування

Синдром емоційного вигорання - недуга, на яку, на жаль, не завжди звертають уваги. Люди часто не вважають за потрібне починати лікування. Вони думають, що їм просто досить трохи «напружитися» і доробити нарешті ту роботу, яка застопорилася, всупереч перевтомі і душевному занепаду. І в цьому полягає їхня головна помилка.

У разі, коли діагностується синдром психічного вигорання, перше, що необхідно зробити, - це сповільнитися. Не те щоб витрачати на виконання роботи ще більше часу, але робити між окремими завданнями великі перерви. А під час відпочинку займатися тим, до чого прихильна душа.

Ця порада психологів дуже допомагає домогосподаркам в період боротьби з синдромом. Якщо домашня робота набридл до скреготу зубів, її виконання стимулюють приємні перерви, якими жінка нагороджує себе сама: зварила суп - значить, заслужила подивитися одну серію улюбленого серіалу, погладила речі - можна полежати з любовним романом в руках. Подібне заохочення - це стимул робити свою роботу значно швидше. А фіксування кожного факту виконання корисної справи дає внутрішнє задоволення і підвищує інтерес до життя.

Однак не у всіх є можливість робити часті перерви. Особливо, на офісній роботі. Співробітникам, які страждають від феномена емоційного вигорання, краще попросити позачергову відпустку. Або взяти лікарняний на пару тижнів. За цей період людина встигне і трохи відновити сили, і проаналізувати ситуацію.

Аналіз причин, що призвели до психічного розладу, - це ще одна ефективна стратегія боротьби з синдромом вигорання. Бажано викласти факти іншій людині (другові, родичу або психотерапевту), яка допоможе поглянути на ситуацію з боку.

Або можна виписати причини вигорання на аркуші паперу, залишаючи навпроти кожного пункту місце для написання рішення проблеми. Наприклад, якщо важко виконувати робочі завдання через їхню неясність, попросити керівника уточнити і конкретизувати ті результати, які він бажає бачити. 

Не влаштовує низькооплачувана робота - попросити надбавку у начальника або зайнятися пошуком альтернатив (вивчити ринок вакансій, розіслати резюме, попитати знайомих про вільні місця і т. д.).

Такий докладний опис і складання плану вирішення проблем допомагає розставити пріоритети, заручитися підтримкою близької людини, а заодно послужить запобіганням нових зривів.

Синдром емоційного вигорання

Профілактика

Синдром емоційного вигорання настає на тлі фізичного і психічного виснаження людини. Тому запобігти таке захворювання допоможуть профілактичні заходи, спрямовані на зміцнення здоров'я.

1. Фізична профілактика емоційного вигорання:

- дієтичне харчування, з мінімальною кількістю жирів, але що включає вітаміни, рослинну клітковину і мінерали;
- заняття фізкультурою або, як мінімум, прогулянки на свіжому повітрі;
- повноцінний сон не менше восьми годин;
- дотримання режиму дня.

2. Психологічна профілактика синдрому емоційного вигорання:

- обов'язковий вихідний раз в тиждень, протягом якого робити тільки те, що хочеться;
- «Очищення» голови від тривожних думок або проблем шляхом аналізу (на папері або в бесіді з уважним слухачем);
- розставляння пріоритетів (в першу чергу виконувати дійсно важливі справи, а решта - по мірі успішності);
- медитації і аутотренінги;
- ароматерапія.

Щоб не допустити появи синдрому або посилення вже існуючого феномена емоційного вигорання, психологи рекомендують навчитися миритися з втратами. Почати боротьбу з синдромом легше, коли дивишся своїм страхам «в очі». Наприклад, втрачений сенс життя або життєва енергія. Потрібно визнати це і сказати собі, що ви починаєте все спочатку: ви знайдете новий стимул і нові джерела сили.

Ще одне важливе вміння, на думку фахівців, - це здатність відмовлятися від непотрібних речей, гонитва за якими і призводить до синдрому емоційного вигорання. Коли людина знає, чого вона хоче особисто, а не дотримується загальноприйнятої думки, вона стає невразливою для емоційного вигорання.

Джерело: http://prosindrom.com/psychopathological/sindrom-emotsionalnogo-vygoraniya.html

Теги: здоров'я, робота