Забуті концепти: Renault Espace F1 (1994)
Всі говорять про абсолютно новий Renault Espace, але як позашляховик він вже не має багато спільного з класичним фургоном минулих років. І чи наважиться Renault на таку ж божевільну трансформацію, як це було майже 30 років тому? Дозвольте представити вам Espace F1. Назва говорить сама за себе.
Навіть якщо місце призначення, безумовно, буде досягнуто швидко: поїздка у відпустку або в магазин не рекомендується з “Espace F1”. Тому що там, де зазвичай складають валізи для відпустки або покупки вихідного дня, в одному з найшвидших Espace у світі реве двигун Renault потужністю приблизно 810 к.с. з Формули-1.
Історична довідка: щоб відзначити десяту річницю виробництва Espace і відсвяткувати третій поспіль чемпіонат світу серед конструкторів Формули-1, компанії Renault, Matra і гоночна команда Гран-прі Williams у 1994 році поставили гоночний автомобіль Espace на надширокі сліки. Під кузов Espace II була інтегрована чиста технологія Формули-1.
На основі шасі Williams FW14 1993 року, на якому Ален Прост щойно виграв свій четвертий титул чемпіона Формули-1, дизайнер гоночних автомобілів Жерар Дюкаруж створив вражаючу машину, яка приводилася в рух середньомоторним 3,5-літровим V10 від Renault потужністю 810 к.с., також відомим як RS5b – роком раніше він став мірилом всього у Формулі-1.
Багажник був заповнений напівавтоматичною шестиступінчастою коробкою передач Williams, яка перемикалася за допомогою кнопок на маленькому гоночному кермі і передавала потужність десятициліндрового двигуна на задні колеса, оснащені гумовими роликами без протектора.
При енергійному натисканні на акселератор шоу-кар видавав той пекельний звук, який є музикою для вух усіх фанатів перегонів. Під час прискорення – Espace F1 виконував спринт з нуля до 200 км/год всього за 6,3 секунди – шини диміли, незважаючи на трекшн-контроль.
На 27-сантиметрових шинах спереду і 36-сантиметрових шинах ззаду в поворотах відчувалися сили бічного прискорення від 1,5 до 2,0 g. Гоночний фургон розвивав максимальну швидкість трохи менше 300 км/год. Гальмівні диски з вуглецевого волокна (діаметр: 355 міліметрів спереду, 280 ззаду) притискали пасажирів до шеститочкових ременів з 4-кратним перевантаженням.
Величезний спойлер на даху, задній дифузор і збільшений повітрозабірник з інтегрованим переднім крилом в носовій частині гарантували, що Espace F1 не втратить ґрунт під ногами на гоночній трасі – на швидкості 300 км/год у повітрі ширяють навіть реактивні літаки.
До речі, про реактивні літаки: впускний колектор за передніми сидіннями призвели до того, що рівень шуму в салоні сягав 160 дБ(А) – порівняно з цим реактивний двигун, що злітає з форсажем, звучить як легкий вітерець.
Силова установка Гран-прі нагрівала салон унікального авто до 60 градусів за Цельсієм і більше. Екс-пілот Гран-прі Ерік Бернар (45 етапів чемпіонату світу за команди Larousse і Ligier) якось зауважив, що 1100-кілограмовий гоночний Espace особливо веселив, коли його ганяли по поворотах на двох колесах.
До речі: серійний фургон з середньорозташованим двигуном насправді колись існував, а саме Toyota Previa першого покоління 1990 року, але це вже зовсім інша історія.
