Навчання – це поведінка, яку ми засвоїли. Як це можна покращити?
Багато людей помилково вважають, що здатність до навчання – це питання інтелекту. Для них навчання – це така ж незмінна риса, як колір очей, просто везіння генетичного жеребу. Люди або народжуються учнями, або ні – так думають. Тож навіщо напружуватися, щоб стати кращим у цьому?
І саме тому багато людей схильні підходити до теми навчання без особливої концентрації на цьому. Вони не замислюються над тим, як вони будуть розвивати ту чи іншу сферу майстерності. Вони використовують фрази на кшталт “практика робить досконалим”, не задумуючись над стратегією навчання. Зрештою, це напрочуд невизначений вислів. Чи потрібна практика повторення однієї і тієї ж навички знову і знову? Чи вимагає практика зворотного зв’язку? Чи має практика бути важкою? Чи вона має бути веселою?
Зростаюча кількість досліджень дає зрозуміти, що учнями стають, а не народжуються. Завдяки цілеспрямованому використанню практики та спеціальних стратегій для покращення нашої здатності до навчання, ми всі можемо розвивати свої знання швидше та ефективніше. Коротше кажучи, ми всі можемо стати кращими, стаючи кращими.
Ось один із прикладів дослідження, яке показує, як стратегії навчання можуть бути важливішими, ніж сирі розумові здібності, коли справа доходить до набуття експертизи. Марсель Веенман виявив, що люди, які ретельно відстежують своє мислення, перевершують інших, які мають захмарний рівень IQ, коли справа доходить до вивчення чогось нового. Його дослідження показує, що з точки зору розвитку майстерності, зосередженість на тому, як ми думаємо, приблизно на 15 відсотків важливіша за вроджений інтелект.
Ось три практичні способи розвинути свої навички навчання, засновані на дослідженнях.
Організуйте свої цілі
Ефективне навчання часто зводиться до управління проектами. Для того, щоб розвивати певну сферу знань, ми повинні спочатку поставити досяжні цілі щодо того, чого ми хочемо навчитися. Потім ми повинні розробити стратегії, які допоможуть нам досягти цих цілей.
Цілеспрямований підхід до навчання допомагає нам впоратися з усіма ниючими почуттями, пов’язаними з набуттям досвіду: Чи є в мене здібності? Чи не зазнаю невдачі? Що, якщо я помиляюся? Чи немає чогось іншого, чим би хотілося зайнятися?
Хоча певне самокопання є нормальним, Стенфордський психолог Альберт Бандура каже, що такі негативні емоції можуть швидко позбавити нас здатності вчитися чомусь новому. Крім того, ми більш цілеспрямовані, якщо розробляємо план з чіткими цілями. На цю тему існує безліч досліджень. Дослідження постійно показують, що люди з чіткими цілями перевершують людей з розпливчастими прагненнями на кшталт “добре виконати роботу”. Ставлячи цілі, люди можуть легше керувати своїми почуттями і досягати прогресу в навчанні.
Думайте про свої думки
Метапізнання має вирішальне значення для таланту до навчання. Психологи визначають метакогніцію як “мислення про мислення”, а в широкому розумінні метакогніція – це більш ретельне ставлення до того, звідки ви знаєте те, що знаєте. Це означає ставити собі запитання на кшталт: Чи справді я розумію цю ідею? Чи зможу я пояснити її колегам? Які мої цілі? Чи потрібно мені більше фонових знань? Чи мені потрібно більше практики?
Метапізнання легко дається багатьом підготовленим експертам. Коли фахівець працює над проблемою, він часто багато думає про те, як вона сформульована. Часто вони добре розуміють, чи є їхня відповідь обґрунтованою, чи ні.
Коли справа доходить до навчання, однією з найбільших проблем є те, що люди недостатньо займаються метапізнанням. Вони не зупиняються, щоб запитати себе, чи дійсно вони отримують навичку або знання.
Отже, проблема не в тому, що щось влітає в одне вухо, а виходить з іншого. Проблема в тому, що люди не змушують себе по-справжньому замислитися над своїм думками, своїм мисленням.
Поміркуйте над своїм навчанням
У навчанні є певне протиріччя. Виявляється, нам потрібно відпустити своє навчання, щоб зрозуміти його. Наприклад, коли ми відходимо від проблеми, ми часто дізнаємося про неї більше. Наприклад, подискутуйте з колегою, і часто найкращі аргументи з’являються, коли ви пізніше миєте посуд. Прочитайте інструкцію до програмного забезпечення, і значна частина вашого розуміння може прийти після того, як ви закриєте сторінки.
Коротше кажучи, навчання виграє від рефлексії, яка вимагає спокою. Можливо, ми тихо пишемо есе в куточку або розмовляємо самі з собою в душі. Але зазвичай нам потрібно трохи когнітивної тиші, момент мовчазної інтроспекції, щоб ми могли зайнятися будь-яким видом цілеспрямованого роздуму.
Сон є чудовим прикладом цієї ідеї. Цілком можливо, що ми приводимо до ладу наші знання, коли дрімаємо або спимо глибоким сном. Одне нещодавнє дослідження показало, що хороший вечір сну може скоротити час практики на 50%.
Ідея когнітивного спокою також допомагає пояснити, чому так важко здобувати навички, коли ми перебуваємо у стані стресу, гніву чи самотності. Коли почуття переповнюють наш мозок, ми не можемо обмірковувати та рефлексувати. Звичайно, в якихось драматичних ситуаціях з високими ставками ми можемо навчитися чомусь базовому, наприклад, запам’ятати номер телефону. Але для того, щоб отримати якесь розуміння, нам потрібен стан ментальної легкості.
Хороша новина з усього цього – як для окремих людей, так і для компаній, які прагнуть допомогти своїм співробітникам бути кращими, – полягає в тому, що навчання – це поведінка, яку ми засвоїли. Те, що ви швидко навчаєтесь, не означає, що ви найрозумніша людина в кімнаті. Це означає, що ви навчилися вчитися. Свідомо організовуючи свої навчальні цілі, думаючи про своє мислення та рефлексуючи про своє навчання у відповідний час, ви також можете стати кращим учнем.
Автор:
Ульріх Бозер – старший науковий співробітник Центру американського прогресу, засновник і керівник ініціативи “Наука про навчання”, автор книги “Вчитися краще: оволодіння навичками для успіху в житті, бізнесі та школі, або як стати експертом майже в усьому”.
Джерело: hbr.org
