Телефонуйте нам: +38 (095)304-84-04 +38 (067)508-44-61
ru_RUuk

Шість базових законів впливу, без яких неможливе ефективне управління


Основними законами управлінської діяльності є: закон невизначеності відгуку, закон неадекватності взаємного сприйняття, закон неадекватності самооцінки, закон спотворення інформації, закон самозбереження і закон компенсації. Розглянемо їх детальніше.

Закони психології управління проявляються у взаємодії людей, в міжособистісних відносинах і в груповій поведінці. Вони діють незалежно від того, знаємо ми їх чи не знаємо, усвідомлюємо чи ні. На жаль, деякі керівники враховують наявність цих законів лише на інтуїтивному рівні. Чи можна в цьому випадку говорити про успішне управління? Навряд чи. Звичайно, виробництво буде розвиватися, долаючи дію систем, які не відповідають законам управління. Але яка ціна такого подолання?

Основними законами психології управління (управлінської діяльності) є:

Закон невизначеності відгуку.
Закон неадекватності взаємного сприйняття.
Закон неадекватності самооцінки.
Закон спотворення інформації.
Закон самозбереження.
Закон компенсації.

Розглянемо кожен з цих законів окремо.

1. Закон невизначеності відгуку

Його можна назвати законом залежності зовнішніх впливів від внутрішніх психологічних умов (структур). Цей закон грунтується на психологічних явищах – апперцепції і наявності стереотипів свідомості.

Апперцепція – залежність сприйняття від минулого досвіду суб’єкта.

Стереотипи свідомості – стійкі думки, оцінки, судження, які неточно і неповно відображають навколишню дійсність і впливають на поведінку, створюючи явні чи приховані комунікаційні бар’єри.

Як діє цей закон? Різні люди в різний час можуть якісно по-різному реагувати на однакові впливи. На банальну грубість на свою адресу одна людина відповість грубістю, інша – змовчить, а третя буде намагатися заспокоїти грубіяна.

Якби не існувало відмінностей у внутрішніх психічних структурах, то на одну і ту ж дію кожна людина реагувала б однаково. «Нам не дано передбачити, як наше слово відгукнеться», – у цих словах поета відображена сутність закону невизначеності відгуку.

Керівнику слід мати на увазі ще один прояв цього закону, а саме те, що навіть один й та ж людина в різний час може якісно по-різному реагувати на один і той же вплив. Важливо зрозуміти, що безліч внутрішніх психологічних факторів (настрій, емоційний стан і т. д.) серйозно впливають, а часом і визначають реакції конкретної людини в конкретних ситуаціях. І ці фактори неможливо врахувати.

Не варто припускати, що можна завжди і скрізь визначити реакцію (відгук) співрозмовника на якусь вашу дію. Відгук не можна передбачити – це непорушний закон психології управління. Розглянемо на конкретному прикладі, як діє цей закон. Бос віддає розпорядження і сподівається, що воно буде виконано (очікує певного відгуку). Іноді так і відбувається, а іноді – ні.

Уявімо, що завдання виконане неточно, неправильно або не виконане взагалі. Шеф незадоволений. Він намагається з’ясувати у підлеглого причини, через які не виконано завдання, і одночасно аналізує ситуацію сам.

При цьому у керівника і у підлеглого під впливом апперцепції і стереотипів свідомості є свої, іноді діаметрально протилежні, пояснення невиконуваності. Керівник може вважати свого співробітника неробою або саботажником.

Підлеглий, у свою чергу, може знайти десятки «об’єктивних» обставин в своє виправдання. І шеф, і підлеглий здійснюють помилку: перший – бо обрав непридатний спосіб взаємодії з підлеглим, другий – бо обрав неправильний спосіб захисту.

Шість базових законів впливу, без яких неможливе ефективне управління

2. Закон неадекватності взаємного сприйняття

Суть цього закону полягає в тому, що людина ніколи не може збагнути іншу людину з тією точністю і повнотою, яка була б достатньою для серйозних рішень щодо цієї людини. Наше сприйняття «влаштовано» таким чином, що практично ніколи не буває точним і повним.

Навіть найпростіший звичайний предмет, що знаходиться у нас перед очима, ми ніколи не сприймаємо цілком і повністю, а завжди бачимо, причому в певному ракурсі, тільки ту його частину, яка потрапляє в поле зору і безпосередньо впливає на наші рецептори.

Але ж людина – система набагато складніша, навряд чи піддається повному опису.

1. Людина завжди перебуває у стані зміни. Відомо, що в будь-який момент часу будь-яка людина певного віку може знаходитися на різних рівнях фізичного, фізіологічного, інтелектуального, соціального, морального, емоційного та сексуального розвитку.

2. Людина завжди свідомо чи несвідомо захищається від спроб розкрити його особливості та «слабкі місця». Це й зрозуміло – психологічно «відкрита» особистість може стати жертвою чиїхось маніпуляцій.

3. Досить часто людина не може дати інформацію про себе тому, що не знає себе. А у деяких випадках вона, часто сам того не підозрюючи, намагається здатися не такою, якою вона є насправді, а такою, якою їй хочеться бути в очах інших людей. У цьому, звичайно, немає нічого поганого, бо такий природний процес самовираження.

Неадекватність сприйняття і прагнення людини показати себе кращою, ніж вона є, необхідно враховувати, приймаючи будь-яке управлінське рішення. Як же можна будувати управлінську діяльність з урахуванням закону неадекватності сприйняття? Фахівці в галузі управління рекомендують менеджерам використовувати наступні принципи підходу до людей:

– принцип універсальної талановитості. З управлінської точки зору, він може звучати так: «Немає людей бездарних, нездатних. Є люди, зайняті не своєю справою»;

– принцип розвитку. Здібності (як загальні, так і спеціальні) можуть розвиватися;

– принцип невичерпності. Жодна оцінка, дана людині за його життя, не може вважатися остаточною.

3. Закон неадекватності самооцінки

Суть цього закону полягає в тому, що при спробі оцінити себе людина стикається з тими ж внутрішніми бар’єрами та обмеженнями, що і при аналізі інших людей. Відомо, що самооцінка ніколи не буває адекватною – вона завжди або завищена, або занижена.

Крім того, людині властиво в чомусь себе переоцінювати і в той же самий час у чомусь недооцінювати, і це, безумовно, накладає відбиток на висновки, які вона робить щодо себе. Слід пам’ятати, що людина – це істота не стільки раціональна, логічна, розумна, скільки алогічна, емоційна, нераціональна і часом нерозумна.

Її психіку спрощено можна представити у вигляді усвідомлюваного (логіко-розумового) і неусвідомлюваного (емоційно-інтуїтивного) компонентів. Приховані внутрішні рушійні сили, що змушують людину діяти певним чином, самою цією людиною часом не усвідомлюються. Саме тому логічний, розумовий самоаналіз (так само, як і аналіз інших людей) ніколи не буває цілком адекватним.

Шість базових законів впливу, без яких неможливе ефективне управління

4. Закон спотворення інформації

Іноді його називають законом втрати сенсу управлінської інформації, або законом розщеплення сенсу управлінської інформації. Суть цього закону полягає в тому, що управлінська інформація (директиви, накази, розпорядження і т. д.) має об’єктивну тенденцію до зміни сенсу в процесі руху «зверху вниз».

Ступінь зміни прямо пропорційна числу ланок, через які проходить інформація: чим більше працівників знайомиться з нею і передає її іншим людям, тим сильніше сенс відрізняється від початкового. Відбувається це не за чиєюсь злою волею. В основі втрати сенсу інформації лежать такі обставини:

– Мова, якою передається управлінська інформація, є мовою багатозначною. Якими б суворими або точними були використовувані в мові поняття, завжди є можливість різного тлумачення одного і того ж повідомлення. Встановлено, що усна інформація сприймається з точністю до 50% (до речі, на цьому факті побудована відома гра «зіпсований телефон»).

– Якщо інформація неповна, якщо доступ до неї обмежений і потреба підлеглих у отриманні оперативних відомостей задовольняється не повністю, то люди неминуче починають домислювати, додумувати, доповнювати те, що знають, спираючись на неперевірені факти і власні здогадки. І тоді обсяг інформації змінюється не тільки у бік зменшення, але і у бік збільшення.

– Люди, які сприймають інформацію і передають її, відрізняються один від одного за рівнем освіти, інтелектуальним розвитком, за своїми потребами, а також за фізичним і психічним станом. Це теж накладає відбиток на процес передачі інформації.

Що робити для того, щоб звести спотворення до мінімуму? Рекомендується провести наступні дії:

– Зменшити, наскільки це можливо, кількість передавальних ланок, що беруть участь у процесі поширення інформації.

-Своєчасно забезпечувати співробітників всією необхідною інформацією з тих питань, які вони повинні вирішувати.

– Підтримувати зворотний зв’язок з підлеглими з метою контролю за правильністю засвоєння отриманих відомостей.

5. Закон самозбереження

Суть цього закону в тому, що одним з провідних мотивів, що визначають поведінку людей, є збереження особистого статусу, заможності, власної гідності. Пряме чи непряме обмеження гідності викликає негативну реакцію. Зрозуміти зміст і значення цього закону дуже легко.

Уявімо собі виробничу нараду, на якій керівник запропонував присутнім висловитися з якогось питання. Один з присутніх негайно відреагував на пропозицію і сказав щось невпопад. «Вічно ви починаєте з дурниць», – відповів на це керівник.

Що відбувається в цій ситуації з усіма присутніми? Їх свідомість моментально переключається з завдання обговорення на завдання захисту власної гідності. Це означає, що людина мимоволі починає думати про те, як би не опинитися в становищі першого виступаючого.

Вона перестає працювати на поставлену задачу і намагається вгадати позицію керівника. А це знижує творчий потенціал учасників наради – людей, які колективно вирішують проблему. Як бачимо, недотримання закону збереження особистісного статусу призводить до негативного результату. На цьому прикладі добре видно, що психологічні закони не тільки впливають на якість роботи, але часто і визначають її.

Що робити в подібних ситуаціях? Рекомендуємо організувати вирішення якоїсь складної проблеми в режимі розділеного часу: спочатку зібрати всі наявні пропозиції, не визначаючи їх цінності, а потім провести критичний аналіз відповідності запропонованого «умовами завдання».

6. Закон компенсації

У загальному вигляді цей закон означає, що людина, що має якісь недоліки, складності або проблеми в одній області життєдіяльності, свідомо чи несвідомо намагається компенсувати їх посиленою роботою в іншій області.

Стосовно психології управління це означає, що при високому рівні стимулів до даної роботи або високих вимогах до людини брак будь-яких здібностей до даного виду діяльності відшкодовується іншими способами або навичками та вмінням працювати.

Якщо це відбувається неусвідомлено, то необхідний досвід набувається методом проб і помилок. Але якщо компенсація здійснюється свідомо, то ефект від неї можна збільшити. Наприклад, при слаборозвиненої пам’яті потрібно вміло організувати працю: використовувати записники, диктофони, тижневики і т. д.

Автор: Bлaдимиp Гаджиевич Алієв, керівник навчально-методичного об’єднання вузів Росії з освіти в області менеджменту.

Джерело: elitarium.ru

Поділитися:
Позначки
Платформа для онлайн навчання

Отримайте доступ до сучасної онлайн платформи (LMS) та організуйте для своїх співробітників доступ до онлайн курсів, онлайн тестів та отримуйте звіти про перебіг навчання.

Розробка онлайн тренінгів

Кожний тренінг ми можемо перетворити в електронний навчальний курс індивідуально для Вашої компанії. Дізнайтеся більше про онлайн навчання.