Телефонуйте нам: +38 (095)304-84-04 +38 (067)508-44-61
ru_RUuk
Новини 02.07.2015

Золота пропорція HR: в подарунок менеджеру з персоналу


Наявні в літературі принципи управління занадто спрощені. Використовувані в даний час методи управління персоналом слід замінити методами примусу, спонукання і переконання, побудованими на ступені свободи особистості, у співвідношенні 4:4:2.

У цей час в науковій літературі розкриваються і застосовуються на практиці три групи методів управління: адміністративні (організаційні або організаційно-розпорядчі); економічні та соціально-психологічні. Ці групи методів управління найчастіше розглядаються такими, що доповнюють один одного.

Нам видається, що загальноприйнята класифікація методів управління не повною мірою відображає їх сутність. Наприклад, будь-який нормативний акт як атрибут адміністративного методу управління, окрім адміністративно-правових, вирішує і соціально-економічні питання, а реалізація нормативного акта вимагає застосування знань у галузі психології.

Разом з тим результати економічного управління найчастіше відображаються або фіксуються в нормативних (адміністративних) документах. Економічні питання неправомірно розглядати у відриві від соціальних і, навпаки, соціальні – у відриві від економічних і правових питань.

Золота пропорція HR: в подарунок менеджеру з персоналу

В основу класифікації методів управління, на наш погляд, слід покласти іншу ознаку – ступінь свободи об’єкта управління у зв’язку з впливом на нього суб’єкта. Індивідуум як об’єкт управління може мати наступні ступені свободи:

1. обмежену свободу, при якій суб’єкт управління примушує залежний об’єкт виконувати плани або завдання;

2. мотиваційну свободу, за якої суб’єкт управління повинен знайти обгрунтовані мотиви, які спонукають об’єкт управління до виконання планів або завдань;

3. високий ступінь свободи, при якій суб’єкт управління повинен з використанням логіки і психології формувати метод впливу на відносно незалежний об’єкт управління, ставлячи на чільне місце вивчення психологічного портрета керованої особистості і тенденції її розвитку. Для об’єкта управління в цьому випадку задоволення первинних фізіологічних потреб не є пріоритетним, для нього важливіше задоволення вищих потреб (самореалізація, самовираження).

Виходячи з розглянутих ступенів свободи об’єкта методи управління доцільно поділяти на три групи: примусу, спонукання, переконання. Порівняльна характеристика цих методів наведена в таблиці.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика методів управління

Ознаки методів управління
Групи методів управління
методи примусу методи спонукання методи переконання
1. Загальноприйнята назва групи методів, приблизно відповідає новій групі Адміністративні Економічні Соціально-психологічні
2. Субстанція методів Директива, дисципліна Оптимізація мотивів Психологія, соціологія
3. Мета управління Виконання законів, директив, планів Досягнення конкурентоспроможності випущених об’єктів Досягнення взаєморозуміння
4. Структура управління Жорстка Адаптивна до ситуацій Адаптивна до особистості
5. Форма власності, де переважно застосовуються методи Державна Корпоративна, приватна, державна та ін. Приватна
6. Суб’єкт впливу Колектив, індивідуум Індивідум Індивідум
7. Форма впливу За допомогою нормативно-методичних документів Мотивація Управління соціально-психологічними процесами
8. Основна вимога до суб’єкта під час застосування методів Старанність, організованість Професіоналізм в даній області Психологічна стійкість особистості
9. Потреби, на задоволення яких націлені методи Фізіологічні, гарантування безпеки Фізіологічні Усі потреби
10. Тип організаційної структури, для якої в найбільшій мірі прийнятні дані методи Лінійна, функціональна Проблемно-цільова, матрична Бригадна
11. Переважний напрямок керуючого впливу Зверху вниз Вертикальне (зверху вниз і знизу вгору) Вертикальне і горизонтальне
12. Рівень ієрархії управління, де переважно застосовуються методи Вищий і середній Вищий, середній, нижчий Нижчий
13. Характер управлінської інформації Якісна, детермінована Якісна, стохастична Комплексна (як фактор якості), стохастична
14. Стиль керівництва, характерний для даної групи методів Авторитарний Змішаний Демократичний
15. Тип темпераменту суб’єкта управління (керівника), найбільш адекватний даній групі методів Флегматик Сангвінік Сангвінік
16. Те ж щодо об’єкта управління (виконавця) Сангвінік Флегматик, холерик Меланхолік
17. Тип найчастіше прийнятого управлінського рішення Рішення, засновані на суворому дотриманні нормативно- методичних документів і директив Рішення, засновані на моделюванні та комплексному обгрунтуванні Рішення, засновані на судженні, інтуїції, досвіду особи, що приймає їх
18. Конкретні методи і способи управління

1. Державне регулювання економіки.
2. Стандартизація і сертифікація.
3. Моніторинг екосистеми.
4. Нормативно-методичне регулювання системи управління.
5. Планування, облік і контроль

1. Економічне стимулювання.
2. Аналіз витрат, якості й інших параметрів систем (фотографія робочого часу, хронометраж, анкетування, тестування, факторний аналіз та ін.)
3. Економіко математичне моделювання.
4. Балансові методи

1. Моніторинг соціально-психологічних процесів.
2. Моделювання соціально-психологічних процесів.
3. Психотехнології.
4. Моральне стимулювання

19. Рекомендоване співвідношення застосовуваних методів (сума дорівнює 10) 4 4 2

Наведені в таблиці характеристики методів управління є укрупненими, що відображають переважання, або пріоритет, конкретної ознаки з конкретної групи методів. Новизна наведеної таблиці полягає у системності підходу до проблеми. Аналіз відповідності характеристики конкретної системи управління наведеним у таблиці рекомендаціям дозволить знайти «вузькі місця» у цій системі.

Раціональне співвідношення методів примусу, спонукання і переконання, на наш погляд, приблизно наступне: 4: 4: 2. Пояснимо чому.

Методи примусу – субстанція управління. Низька якість субстанції – законодавчих і нормативних актів – призведе до низької якості подальших компонентів системи управління. Якщо ідеологія, політика, право не матимуть комплексного обгрунтування, то економіка і психологія нічого не зроблять в області розвитку будь-яких систем. Субстанція управління повинна бути вищої якості.

Методи спонукання націлені на економію ресурсів, підвищення якості та конкурентоспроможності товарів і послуг, інфраструктури, якості життя населення у відповідності з ідеологією і політикою розвитку даної системи. Субстанцією методів спонукання є оптимізація управлінського рішення і мотивація персоналу на його реалізацію. Тому, на наш погляд, роль методів спонукання в управлінні ефективністю об’єктів оцінюється приблизно в 40% сукупності факторів ефективності.

Методи переконання в управлінні засновані на дослідженні психологічного портрета особистості, мотивації її потреб, складових фізіологічні, духовні та соціальні потреби. Структура та обсяг потреб визначаються характером, освітою, соціальним становищем і цінностями особистості. Щоб успішно керувати людьми, необхідно добре їх знати.

Методи переконання застосовуються до об’єктів управління з високим ступенем свободи, що робить завдання ще більш важким. Легше наказувати або економічно стимулювати, ніж переконувати. Щоб вміло переконувати співробітника в необхідності якісно, в строк і з найменшими витратами виконати завдання, суб’єкту управління слід знати психологічні установки особистості як об’єкта управління.

Проте факторів і умов, що визначають якість і результативність управлінських рішень, значно більше, ніж факторів психологічного портрета особистості, якими слід керуватися (враховувати) при прийнятті та реалізації рішень. Тому «вагомість» методів спонукання приблизно в два рази більше «вагомості» методів переконання

Золота пропорція HR: в подарунок менеджеру з персоналу

Стислі висновки

1. Принципи управління персоналом як вихідне положення теорії повинні відповідати вимогам системності, комплексності та інших наукових підходів до управління. Наявні в учбовій і методичній літературі принципи управління персоналом занадто спрощені (з часів А. Файоля).

2. В умовах становлення ринкових відносин посилюється роль психологічних методів управління персоналом. Тому слід приступити до вивчення параметрів психологічного портрета особистості та прийняття рішень з урахуванням цих параметрів.

3. Прийняті в цей час альтернативні методи управління персоналом – адміністративні, економічні та соціально-психологічні – слід замінити методами примусу, спонукання і переконання, які побудовані на ступені свободи особистості, співвідношення яких визначається умовами, наприклад, 4: 4: 2.

4. Вимоги до вдосконалення організації праці повинні формуватися на основі нових принципів управління персоналом.

Джерело: elitarium.ru

Поділитися:
Позначки
Платформа для онлайн навчання

Отримайте доступ до сучасної онлайн платформи (LMS) та організуйте для своїх співробітників доступ до онлайн курсів, онлайн тестів та отримуйте звіти про перебіг навчання.

Розробка онлайн тренінгів

Кожний тренінг ми можемо перетворити в електронний навчальний курс індивідуально для Вашої компанії. Дізнайтеся більше про онлайн навчання.