Телефонуйте нам: +38 (095)304-84-04 +38 (067)508-44-61
ru_RUuk
Статьи 15.07.2015

Вимоги до управлінських рішень


Які вимоги, за допомогою яких можна забезпечити високу якість рішення? Можна назвати такі їх ознаки: упереджувальна розробка рішення, цільове програмування, комплексність змісту, обгрунтованість намічуваних заходів, законність, логічність, ясність викладу, гнучкість вимог до виконавців, своєчасність введення рішення в дію, ефективність досягнення результату. Всі вони тісно взаємопов’язані, і тому порушення будь-якого з них веде до різкого зниження якості рішення, серйозних ускладнень в досягненні поставленої мети.

1. Упереджувальна розробка рішень

Вираз «керувати – значить передбачати» означає вміння приступати до вироблення рішень заздалегідь, коли є час на глибоке їхнє обмірковування та підготовку достатніх коштів для реалізації. Будь-яке швидко прийняте вдале рішення завжди є плодом попередньо проведеного обдумування, ґрунтовної підготовки.

На жаль, передбачення і завбачливість проявляються у нас далеко не завжди. Найчастіше рішення запізнюються, приймаються в умовах вже розпочатих подій, що не залишають часу на роздуми і підготовку реалізації.

Тому життєво необхідним і пріоритетним принципом управління має стати правило діяти на випередження на основі прогнозування розвитку ситуації і безперервного планування вжитих дій, не допускаючи загострення існуючих проблем.

Запізнення з розробкою рішення веде до того, що обґрунтованої програми дій в потрібний момент не виявляється, тому доводиться робити не кращим чином.

Роботу над великими рішеннями важливо починати заздалегідь. Тут потрібне обов’язкове передбачення, випередження подій, щоб розвиток ситуації не виходив з-під контролю, щоб не заставав зненацька.

Слід так організувати роботу, щоб продумування і підготовка рішення йшли заздалегідь, прийняття рішення відбувалося напередодні подій, а реалізація починалася відразу ж з початком подій.

2. Цільове програмування рішень

Висока якість рішення визначається чіткістю його змісту, коли точно визначена мета, намічені до ефективного використання наявні кошти і складена послідовність вжитих дій щодо її досягнення. В управлінні найбільш повним вираженням рішення виступає цільова програма, яка добре орієнтує виконавців у майбутній діяльності.

Одним з корінних вад управління радянських часів було формально-показне відношення до підготовки важливих рішень. Варіант досягнення мети зазвичай недодумивался до кінця, до чіткого визначення послідовності і взаємозв’язку вжитих дій, кінцевих результатів та їх можливих наслідків. Недостатня увага приділялася обліку дії несприятливих умовах, передбачених додаткових витрат і планування необхідних заходів на їх подолання.

Програмування управлінських рішень долає це розпорошення сил і дій виконавців, концентрує увагу на механізмі досягнення загального кінцевого результату, програмної мети – забезпечення високої якості життя населення.

3. Комплексність змісту рішення

Характерною рисою багатьох прийнятих в управлінській практиці рішень є фрагментарність намічуваних заходів і незв’язаність вжитих дій. У роботі над великими рішеннями обов’язковий системний підхід, який розглядає рішення як систему, тобто сукупність взаємопов’язаних елементів, що утворюють єдине ціле.

У будь-якій системі складаються тісні зв’язки між складовими її елементами, які породжують додаткові загальносистемні властивості. Системність змісту рішення породжує такі властивості, які значно підвищують його надійність, а також своєчасність і ефективність реалізації наміченого.

Так, для досягнення мети забезпечення високої якості життя населення виділяють п’ять підцілей (підпрограми), що визначають стратегічні напрями діяльності державних і муніципальних органів:

1. економічний напрям: виробничі, матеріально-технічні, фінансові та інші заходи, а головне – забезпечення платоспроможності населення як внутрішнього інвестора;

2. соціальне спрямування: екологічні та виробничо-побутові заходи, а також гідна оплата праці, забезпечення соціальних гарантій і т.д.;

3. політико-управлінське напрямок: політико-організаційні заходи, раціоналізація управлінських процесів, підготовка та підбір кадрів професійно підготовлених управлінців і т.д.;

4 . правовий напрямок: забезпечення правових гарантій громадянам;

5. інтелектуальний напрямок: розвиток науки, заходи інформаційно-роз’яснювального, виховного, науково-методичного характеру та ін.

При цьому кожна підпрограма містить комплекс завдань і систему практичних заходів щодо досягнення загальної стратегічної мети. У свою чергу заходи в програмі підрозділяються на послідовні, взаємопов’язані і різноманітні операції і дії, що виражаються в конкретних завданнях конкретним виконавцям (які мають різні професії та спеціальності) із закріпленими за ними обов’язками, правами, повноваженнями і ресурсами (організаційними, кадровими, матеріально-технічними та фінансовими).

Таким чином, комплексний зміст рішення являє собою не просто безліч різноспрямованих заходів, а цілісне їх єднання і взаємодію з виділенням провідних і ранжируванням інших.

У виробництві, наприклад, комплексне рішення охоплює роботу не тільки основних цехів, але також і забезпечуючих підрозділів. Так, для надійного вирішення проблеми громадського транспорту слід дбати не тільки про збільшення рухомого складу, а й про стан ремонтної бази і шляхів руху, про соціальні проблеми підприємства, пов’язаних з повсякденними турботами працівників, про підготовку висококваліфікованих кадрів і т.д.

Управлінські рішення з причини своєї високої складності і відповідальності, різнобічності змісту і дорожнечі витрат на реалізацію вимагають попередньої перевірки на міцність за допомогою процедур обгрунтування.

4. Обгрунтованість рішень

Обгрунтування рішення передбачає визначення і вказівку на те, що воно грунтується на істинному знанні назрілих (а не надуманих) потреб, спирається на необхідні і достатні кошти, враховує сформовані умови ситуації і можливу динаміку їх змін, передбачає використання кращого варіанту дій, має необхідні резерви. Воно забезпечує корисність, здійсненність і ефективність отримання потрібного результату. Тим самим обгрунтування рішення гарантує його дійсну необхідність і можливість реалізувати, запобігає його скасування, невиконання або неповну реалізацію.

Глибока обгрунтованість рішень припускає й передбачення необхідного ризику, коли результат не є гарантованим. Правда, будь-який ризик повинен бути добре прорахований, заздалегідь забезпечений необхідними резервами. Методологія аналізу ризику дає можливість при прийнятті рішень розглядати варіанти рішень з урахуванням їх вигоди, ефективності, витрат на реалізацію, ступеня ризику.

Вимоги до управлінських рішень

5. Логічність змісту рішень

Логічність змісту рішення передбачає його внутрішнє і зовнішнє взаємопов’язування, узгодженість з раніше прийнятими рішеннями по вертикалі і горизонталі управління.

Внутрішнє взаємопов’язування означає, що всі пункти рішення співвідносяться один з одним, випливають одне з одного, не суперечать один одному. Цим забезпечується і дотримання пропорцій змісту рішення, коли всі його компоненти відповідають один одному за своєю вагою і цільовою спрямованістю.

Передбачені в рішенні кошти повинні повністю відповідати ціні дозволеної проблеми і умовам існуючої обстановки, а застосовувані способи і послідовність дій повинні бути відповідні задоволенню даної потреби.

Зовнішнє взаємопов’язування означає, що рішення відповідає попереднім і не суперечить їм. Якщо таке протиріччя є, воно обов’язково повинно бути обумовлено із зазначенням тих раніше прийнятих рішень, які повинні бути скасовані.

На жаль, безліч протиріч притаманні навіть федеральним законам, коли частина з них не відповідають один одному. Більше того, в одному законі знаходяться взаємовиключні тези. Наслідки такого союзу виливаються в плутанину і свавілля при тлумаченні законів.

6. Ясність висловлювань у рішеннях

До логічності рішення близько примикає і ясність його викладу, яке дозволяє уникати різночитань, різного тлумачення одних і тих же його пунктів.

Туманні формулювання і недомовленості свідчать або про непродуманість рішення, або про некомпетентність людини, яка його прийняла. Не можна допускати, щоб по існуючих нормативних актах одні й ті ж дії людини можна було б трактувати зовсім по-різному.

Особливо важливо застосовувати точні і однозначні поняття, давати чіткі визначення складним поняттям і встановлювати смислові зв’язки між словами, по можливості уникати омонімів або обумовлювати їх розуміння, оскільки вони мають однакове написання, але сильно розрізняються за змістом, що може вводити в оману виконавців.

7. Гнучкість вимог до виконавців

Рішення передбачає еластичність змісту, оптимальне для досягнення мети поєднання жорсткості і гнучкості, надання виконавцям в певних рамках необхідного простору для ініціативи і самостійності при поточних змінах ситуації, можливості коригування деяких моментів рішення при неухильному дотриманні своєчасності і точності його виконання.

Одна лише жорсткість рішення означає вимогу до виконавців діяти тільки так і ніяк інакше, що повністю зв’язує їм руки, не дає можливості для прояву творчої ініціативи і винахідливості. Жорсткою в рішенні повинна бути тільки мета, що міститься в ньому (якщо вносяться зміни в ціль, то змінюється і саме рішення), процес же досягнення мети повинен бути достатньо гнучким, враховувати зміни ситуації, конкретні можливості використання засобів і потенціалу виконавців.

8. Своєчасність запровадження рішень у дію

Своєчасність запровадження рішення в дію означає точний вибір моменту його прийняття і початку реалізації – без запізнень і забігання вперед.

Забігання вперед робить впровадження рішення в дію передчасним і тому нездійсненним, коли для його реалізації ще не виникла необхідність і не дозріли відповідні умови. Запізнення з початком реалізації рішення робить його помилковим, а тому непотрібним, яке втратило актуальність і навіть завдає шкоди.

Найбільш повне дотримання вимог до управлінських рішень приводить їх до високого рівня соціально-економічної ефективності.

9. Ефективність рішень

Ефективність рішення означає вибір такого варіанту дій, який веде до надійного, своєчасного і повного досягнення наміченого результату при менших витратах або до отримання максимального результату при заданих витратах.

Тут береться до уваги співвідношення наміченого корисного результату і запланованих витрат, повнота віддачі від використовуваних ресурсів, високий ступінь використання можливостей засобів для отримання наміченого результату при мінімумі негативних наслідків, що знижують його цінність.

Вимога ефективності вирішення націлює виконавців на вміння рахувати, зіставляти одержуваний результат з усіма видами витрат – матеріальних, фінансових та ін., Щоб намічене задоволення потреб людей забезпечувалося найбільш повно і при меншому витрачанні сил, часу, коштів.

Такими є необхідні вимоги до управлінських рішень.

Джерело: elitarium.ru

Поділитися:
Позначки
Платформа для онлайн навчання

Отримайте доступ до сучасної онлайн платформи (LMS) та організуйте для своїх співробітників доступ до онлайн курсів, онлайн тестів та отримуйте звіти про перебіг навчання.

Розробка онлайн тренінгів

Кожний тренінг ми можемо перетворити в електронний навчальний курс індивідуально для Вашої компанії. Дізнайтеся більше про онлайн навчання.