Скуті одним ланцюгом: чому вчить робота з тими, хто нам неприємний
Письменник Девід Вільям про те, як проводити по 8-10 годин з тими, хто вам несимпатичний, і чому під час цього можна навчитися.
У досконалому світі нас би оточували тільки добрі, уважні і виховані люди. Ми б розуміли інших з півслова, приходили б у захват від ідей один одного і розлучалися в очікуванні нової зустрічі. На жаль, у житті все не зовсім так – а іноді й зовсім не так. Деякі «типажі» на роботі відверто діють нам на нерви своїм характером, звичками, навіть зовнішнім виглядом.
Чи можливе в принципі існування команди однодумців, в якій усі співробітники будуть ідеально сумісні один з одним? За словами викладача теорії управління в Стенфорді Роберта Саттона, це не просто неможливо, але і не потрібно. Щасливі власники високого емоційного інтелекту сприймають спілкування з неприємними колегами як досвід, що збагачує.
Чому ж він може навчити?
1. Усі люди різні
Іноді ми хочемо у будь-який спосіб бути «хорошими» і вимагаємо від себе тотального прийняття. Але це неможливо: на шляху обов’язково попадуться люди, чия поведінка і погляди будуть йти врозріз з нашими.
Людина, яка нам не подобається, не обов’язково погана сама по собі. Нічого особистого: просто ми різні, наші цінності не збігаються.
Засвоївши цю нехитру істину, можна почати ставитися до багатьох потенційно конфліктних ситуацій спокійніше.
2. Терпимість сприяє зростанню
Можливо, нервові випади одного з підлеглих доводять вас до розгубленості, а нудне обличчя секретарки вранці викликає бажання її звільнити. Однак з точки зору ефективності не рекомендується підбирати співробітників за принципом особистої симпатії.
«Вам потрібні люди з різним темпераментом, досвідом, різними точками зору, і нехай вони не бояться висловлювати свою думку. Це допомагає уникнути помилок всьому колективу», – вважає Роберт Саттон
.
3. Гарні манери – безцінний аргумент
Не відповідайте грубістю на грубість і не вступайте в нав’язаний вам конфлікт, коли вас намагаються спровокувати. Стриманість, об’єктивність і холоднокровність – ваші козирі.
«Нехай антипатія не відбивається на вашому обличчі. Ви повинні виглядати професійно і позитивно», – радить організаційний психолог Бен Даттнер.
4. Мовчання не завжди золото
Якщо чиясь манера поведінки або спілкування вас бентежить, спокійно повідомте йому про це. Уникайте звинувачувального тону – спробуйте формулу: «Коли ви …, я відчуваю …»
Наприклад: «Коли ви мене перебиває, я відчуваю, що мої слова не сприймають серйозно». Зробіть паузу і вислухайте іншу точку зору.
Може виявитися, що ваш колега навіть не зрозумів, що ви не закінчили свою промову, або ваша ідея здалася йому настільки цікавою, що він поспішив втрутитися в обговорення.
5. Не варто судити про інших по собі
Ми часто очікуємо, що в тій чи іншій ситуації інші люди будуть вести себе так само, як і ми. Це помилка.
«Люди мають вже сформований набір особистісних рис. Їх неможливо змінити за помахом чарівної палички. Чекаючи, що інші будуть наслідувати наш зразок поведінки, ми повинні бути готові до розчарування і фрустрації», – пояснює викладач психології Алан Кавайола.
Якщо людина постійно неприємно дивує вас, зробіть нарешті висновки. Вона не зміниться.
6. Самоаналіз корисніший за роздратування
Фокусуйтеся на своїх почуттях: часто нас дратують ті риси оточуючих, які ми не можемо прийняти в самих собі. Привчіться відстежувати свою емоційну реакцію: так ви зможете її передбачити, пом’якшити або навіть змінити.
7. Дистанція як останній запобіжний захід
Якщо у вас так і не вийшло налагодити відносини з «подразником», зведіть контакти до мінімуму, відстороніться емоційно і займіться своєю справою.
Пересядьте в іншу кімнату або на інший кінець столу в переговорній. Згодом, застосувавши емпатію і вміння бачити речі у перспективі, ви зможете однаково ефективно спілкуватися з усіма. Цей навик можна і потрібно освоїти.
Джерело: www.psychologies.ru
