Як швидко завершити конфлікт. Основні методи

Під завершенням конфлікту розуміється будь-яке його закінчення, припинення. Воно може бути результатом як взаємного примирення сторін, досягнення певного порозуміння між ними, так і поступового згасання протистояння або переростання його в інший конфлікт. Основна передумова завершення конфлікту – усунення об’єктивних і ослаблення суб’єктивних причин, що породили конфліктну ситуацію.

Конфлікти в значній мірі впливають на весь виробничий і управлінський процес в організації. Відомий вислів Генрі Форда: «Якби навчитися вирішувати конфлікти, то це дозволило б знизити собівартість автомобіля більше, ніж 25 років технічних нововведень».

Не завжди конфлікт може бути вирішений. Більш того, деякі конфлікти потрібно не вирішувати, а грамотно керувати ними, тому що можуть приносити користь.

1. Метод уникнення конфлікту

Це найбільш популярний метод управління. Його суть: сторони прагнуть уникнути конфлікту, «залишаючи сцену» економічно, фізично або психологічно. Рішення про застосування методу приймається дуже швидко. Метод використовується, коли конфлікт не потрібен, він не підходить до ситуації, що склалася в організації, або якщо витрати можливого конфлікту будуть дуже високі.

Серед інших причин застосування даного методу можна назвати:

• тривіальність проблеми, що лежить в основі конфлікту;
• тиск більш важливих обставин;
• «охолодження» пристрастей;
• збір додаткової інформації та уникнення прийняття негайного рішення;
• ситуацію, коли предмет конфлікту лише опосередковано зачіпає суть проблеми або ж на інші, більш глибокі причини;
• страх перед протилежною стороною;
• невдалий час для конфлікту.

Типовою в ході застосування цього методу є наступна поведінка:

• заперечується існування проблеми взагалі в надії на те, що вона зникне сама по собі;
• затягується вирішення проблеми;
• застосовуються пролонговані процедури для придушення конфлікту;
• звертаються до існуючих бюрократичних і юридичних норм як основі вирішення конфлікту.

Метод не застосовують у наступних випадках:

• важливість проблеми;
• перспектива тривалого існування основ даного конфлікту, оскільки метод ефективний лише при швидкоплинних конфліктах;
• коли втрата часу в перспективі призводить до втрати ініціативи та великих витрат.

Вважається, що результат конфлікту при використанні такого методу поміщається в схему «виграш – програш».

Різновидом методу «уникнення конфлікту» є метод бездіяльності. Його суть: ніяких дій не здійснювати взагалі. Даний метод виправданий в умовах повної невизначеності, коли неможливо прорахувати варіанти розвитку подій. Наслідки застосування цього методу передбачувані і можуть бути вигідними для конфліктанта.

2. Метод поступок і пристосування

Конфліктант йде на поступки за рахунок зменшення власних домагань. Даний метод використовується у випадках, коли:

• конфліктант виявляє свою неправоту і коли йому корисніше прислухатися до пропозицій протилежного боку, тобто показати свою розсудливість;
• предмет зіткнення важливіший для однієї сторони (тобто коли важливіше задовольнити запити іншого боку в ім’я майбутньої кооперації);
• відбувається формування і накопичення стратегічного потенціалу для майбутніх спірних ситуацій;
• існує явна перевага однієї зі сторін;
• найбільш важлива стабільністьь.

Найбільш ймовірний результат застосування цього методу – «програш – виграш».

3. Метод згладжування

Використовується в організаціях, орієнтованих на колективні методи взаємодії, а також в країнах традиційного колективізму. Ефективний у випадках несуттєвих розбіжностей інтересів і умов, характерних для типових і звичних моделей поведінки людей в колективі.

Метод заснований на підкресленні спільних інтересів, коли відмінності применшуються, а загальні риси акцентуються: «Ми одна дружна команда, і не слід розгойдувати човен».

Ймовірний результат цього методу передбачає наявність двох варіантів взаємодії: «виграш – програш», «виграш – виграш».

4. Метод швидкого вирішення

Його суть: рішення по предмету і проблемі приймається в найкоротші терміни, майже миттєво. Даний метод використовується:

• через ліміт часу для прийняття рішення;
• коли одна зі сторін конфлікту змінює свою позицію під впливом аргументів іншої або в зв’язку з отриманням нової «об’єктивної» інформації;
• коли обидві сторони бажають брати участь в пошуку більш прийнятних варіантів угод;
• коли відсутнє явне (небезпечне) загострення конфліктної ситуації і тому немає необхідності в ретельному виробленні рішень.

Найбільш імовірним результатом застосування методу є формування моделі «виграш – виграш», але для цього потрібна взаємна згода сторін.

5. Метод сили

Його суть – в прагненні одного боку нав’язати іншій своє рішення. Даний метод застосовується:

• коли необхідно швидка, рішуча дія (в умовах надзвичайних обставин);
• в разі введення непопулярних рішень (дисциплінарних обмежень, зниження розміру зарплати);
• у життєво важливих для організації обставинах;
• коли одна зі сторін має свідомо більше ресурсів для вирішення конфлікту.

Ймовірними моделями поведінки при використанні цього методу є:

• нав’язування стратегій типу «виграш – програш»;
• використання конкуренції;
• використання владних ресурсів;
• вимога підпорядкування.

Важливим фактором, який впливає на результативність завершення конфлікту, є участь третьої сторони в його врегулюванні, або медіація.

6. Метод компромісу

Під компромісом розуміється такий вид угоди, в якому обидві сторони займають середні позиції в рамках наявних розбіжностей по предмету конфлікту. Його суть зводиться до управління конфліктом за допомогою досягнення угоди в ході безпосередніх переговорів сторін. Даний метод використовують, коли:

• мети конфлікту досить важливі, але витрачати ще більше зусиль на його продовження або посилення немає необхідності;
• опоненти діють з рівними зусиллями у взаємовиключних напрямках і мають прямо протилежні цілі;
• необхідне досягнення тимчасових угод з комплексних проблем;
• необхідне досягнення доцільних рішень в умовах обмеженого часу;
• обидві сторони вважають, що їхні цілі можуть бути краще реалізовані за допомогою переговорів на основі угод типу «дай – візьми»;
• ресурси конфліктантів обмежені;
• результат типу «виграш – програш» небажаний.

Обмеження для застосування методу компромісу:

• нереалістичність спочатку зайнятої позиції через її неадекватну оцінку;
• прийняте рішення занадто аморфне і не буде ефективним;
• в разі оскарження учасниками конфлікту прийнятих ними зобов’язань.

Переваги методу компромісу:

• можливість визначення та вирішення спірних питань для обох сторін;
• фокусування уваги на взаємних інтересах;
• використання об’єктивного критерію в ході переговорів;
• ведення переговорів на основі поваги гідності обох сторін;
• розробка взаємовигідних рішень.

До недоліків можна віднести трудомісткість процесу пошуку компромісу. Результат компромісу – немає сторони, що відверто програла і немає явного переможця.

Джерело: reklamaster.com

Поділитися: