Телефонуйте нам: +38 (095)304-84-04 +38 (067)508-44-61
ru_RUuk

Кілька практичних методів швидкого завершення конфліктів


Під завершенням конфлікту розуміється будь-яке його закінчення, припинення. Воно може бути результатом як взаємного примирення сторін, досягнення певного порозуміння між ними, так і поступового загасання протистояння чи переростання його в інший конфлікт. Основна передумова завершення конфлікту – усунення об’єктивних і ослаблення суб’єктивних причин, які породили конфліктну ситуацію.

Проте конфлікт не завжди має бути завершеним. Більш того, багато конфліктів потребують не завершення, а грамотного управління ними, оскільки здатні приносити користь.

Кілька практичних методів швидкого завершення конфліктів

1. Метод уникнення конфлікту

Це найбільш популярний метод управління. Його суть: сторони прагнуть уникнути конфлікту, «покидаючи сцену» економічно, фізично чи психологічно. Рішення про застосування методу приймається дуже швидко. Метод використовується, коли конфлікт не потрібен, він не підходить до ситуації, що склалася в організації, або якщо витрати можливого конфлікту будуть дуже високі.

Серед інших причин застосування даного методу можна назвати:

  • тривіальність проблеми, що лежить в основі конфлікту;
  • тиск більш важливих обставин;
  • «охолодження» пристрастей, що розгорілися;
  • збір додаткової інформації та ухиляння від прийняття негайного рішення;
  • ситуацію, коли предмет конфлікту лише побічно зачіпає суть проблеми або вказує на інші, більш глибокі причини;
  • страх перед протилежною стороною;
  • невдалий час конфлікту, що насувається.

Типовою у ході застосування цього методу є наступна поведінка:

  • заперечується існування проблеми взагалі в надії на те, що вона зникне сама собою;
  • затягується вирішення проблеми;
  • застосовуються пролонговані процедури для придушення конфлікту;
  • звертаються до існуючих бюрократичних і юридичних норм як основі вирішення конфлікту.

Метод непридатний у наступних випадках:

  • важливість проблеми;
  • перспектива тривалого існування основ даного конфлікту, оскільки метод ефективний лише при швидкоплинних конфліктах;
  • коли втрата часу в перспективі призводить до втрати ініціативи і великим витратам.

Вважається, що результат конфлікту при використанні такого методу вкладається у схему «виграш – програш».

Різновидом методу «уникання від конфлікту» є метод бездіяльності. Його суть: ніяких дій не здійснювати взагалі. Даний метод виправданий в умовах повної невизначеності, коли неможливо прорахувати варіанти розвитку подій. Наслідки застосування цього методу передбачувані і можуть бути вигідними для конфліктанту.

2. Метод поступок і пристосування

Конфліктант йде на поступки за рахунок зменшення власних вимог.

Даний метод використовується у випадках, коли:

  • конфліктант виявляє свою неправоту і коли йому корисніше прислухатися до пропозицій протилежної сторони, тобто показати свою розсудливість;
  • предмет зіткнення більш важливий для однієї сторони (тобто коли важливіше задовольнити запити іншого боку в ім’я майбутньої кооперації);
  • відбувається формування і накопичення стратегічного потенціалу для майбутніх спірних ситуацій;
  • існує явна перевага однієї зі сторін;
  • найбільш важлива стабільність.

Найбільш ймовірний результат застосування цього методу – «програш – виграш».

3. Метод згладжування

Використовується в організаціях, орієнтованих на колективні методи взаємодії, а також у країнах традиційного колективізму. Ефективний у випадках несуттєвих розбіжностей інтересів та умов, характерних для типових і звичних моделей поведінки людей в колективі.

Метод заснований на підкресленні спільних інтересів, коли відмінності применшуються, а загальні риси акцентуються: «Ми одна дружна команда, і не слід розгойдувати човен».

Ймовірний результат цього методу передбачає наявність двох варіантів взаємодії: «виграш – програш», «виграш – виграш».

4. Метод швидкого вирішення

Його суть: рішення по предмету і проблемі приймається в найкоротші терміни, майже миттєво.

Даний метод використовується:

  • при ліміті часу для прийняття рішення;
  • коли одна зі сторін конфлікту змінює свою позицію під впливом аргументів іншої або у зв’язку з отриманням нової «об’єктивної» інформації;
  • коли обидві сторони бажають брати участь в пошуку більш прийнятних варіантів угод;
  • коли відсутнє явне (небезпечне) загострення конфліктної ситуації і тому немає необхідності в ретельному виробленні рішень.

Найбільш вірогідним результатом застосування методу є формування моделі «виграш – виграш», але для цього буде потрібно взаємна згода сторін.

5. Метод сили

Його суть в прагненні одного боку нав’язати іншій своє рішення.

Даний метод використовується:

  • коли необхідна швидка, рішуча дія (в умовах надзвичайних обставин);
  • у разі введення непопулярних рішень (дисциплінарних обмежень, зниження розміру зарплати);
  • в життєво важливих для організації обставинах;
  • коли одна зі сторін має свідомо більше ресурсів для вирішення конфлікту.

Вірогідними моделями поведінки при використанні цього методу є:

  • нав’язування стратегій типу «виграш – програш»;
  • використання конкуренції;
  • використання владних ресурсів;
  • вимога підпорядкування.

Важливим фактором, який впливає на результативність завершення конфлікту, є участь третьої сторони в його врегулюванні, або медіація.

6. Метод компромісу

Під компромісом розуміється такий вид угоди, в якій обидві сторони займають середні позиції в рамках наявних розбіжностей по предмету конфлікту. Його суть зводиться до управління конфліктом за допомогою досягнення угоди в ході безпосередніх переговорів сторін.

Даний метод використовується у випадках, коли:

  • цілі конфлікту досить важливі, але затрачати ще більше зусиль на його продовження або посилення немає необхідності;
  • опоненти діють з рівними зусиллями у взаємовиключних напрямках і мають прямо протилежні цілі;
  • необхідне досягнення тимчасових угод з комплексних проблем;
  • необхідне досягнення доцільних рішень в умовах обмеженого часу;
  • обидві сторони вважають, що їхні цілі можуть бути краще реалізовані за допомогою переговорів на основі угод типу «дай – візьми»;
  • ресурси конфліктантів обмежені;
  • результат типу «виграш – програш» небажаний.

Обмеження для застосування методу компромісу:

  • нереалістичність зайнятої позиції спочатку з причини її неадекватної оцінки;
  • прийняте рішення занадто аморфне і не буде ефективним;
  • у разі заперечення учасниками конфлікту прийнятих ними зобов’язань.

Переваги методу компромісу:

  • можливість визначення та вирішення спірних питань для обох сторін;
  • фокусування уваги на взаємних інтересах;
  • використання об’єктивного критерію під час переговорів;
  • ведення переговорів на основі поваги гідності обох сторін;
  • розробка взаємовигідних рішень.

До недоліків можна віднести трудомісткість процесу пошуку компромісса. Результат компромісу – ні сторони, що відверто програла і немає явного переможця.

Джерело: www.elitarium.ru

Поділитися:
Позначки Популярні статті

Онлайн-трансляція зі студії

Ми організували студію, з якої можна транслювати тренера в режимі реального часу, створювати цікаві, інтерактивні онлайн-навчання для учасників в будь-якій частині світу, де є інтернет.

Розробка онлайн-курсів

Кожний тренінг ми можемо перетворити в електронний навчальний курс індивідуально для Вашої компанії. Дізнайтеся більше про онлайн-навчання.

Тренінги для автобізнесу

Тренінги для автобізнесу від людей з автобізнесу.

Відеовиробництво

Ми допоможемо в реалізації Ваших найсміливіших ідей у відеовиробництві, тому що любимо творчість.